Лабораторія агрохімії відділу виноградарства

Кадровий склад лабораторії
  • Кузьменко Артем Сергійович – завідувач лабораторією, кандидат сільськогосподарських наук;
  • Кузьменко Євгенія Іллівна – старший науковий співробітник, кандидат сільськогосподарських наук;
  • Дем’яненко Василь Матвійович – провідний спеціаліст, інженер-метролог;
  • Баклушина Ельвіра Григорівна – провідний спеціаліст.
Мета створення лабораторії, основні досягнення

Виноградна рослина на одному місці росте десятки років. Щорічно кущами витягується з ґрунту у великій кількості різні елементи мінерального живлення, такі як азот, фосфор, калій. Тому отримання високих і сталих врожаїв винограду з доброю якістю ягід можливо лише при систематичному поповненні запасів поживних речовин у ґрунті. Досягається це внесенням у ґрунт різних добрив – органічних, мінеральних та бактеріальних, а також проведенням комплексу заходів з хімічної меліорації ґрунту. Багаторічні дослідження співробітників лабораторії агрохімії виявили основні ґрунтові параметри, що впливають на ріст і розвиток винограду.

Першу групу складають параметри, що визначають принципову придатність (непридатність) ґрунтів для вирощування винограду. До цієї групи належать: потужність гумусової частини профілю, засолення, солонцюватість, щільність, гранулометричний склад, сума поглинених основ та ін.

За допомогою параметрів другої групи вирішується питання вибору підщеп і щеп винограду, а також технологічного напрямку використання винограду. До цих параметрів відносяться: запаси гумусу, показники родючості, кількість карбонатів та ін.

Співробітниками лабораторії агрохімії за всю історію її існування були зібрані і сформовані докладні нормативно-інформаційні відомості про фізико-хімічні властивості ґрунтів більшості виноградарських районів Північного Причорномор’я, і саме ці відомості, разом з результатами конкретних агрохімічних досліджень, використовуються при написанні остаточних рекомендацій щодо тієї чи іншої території, яку планується використовувати в майбутньому під закладання виноградників.

Сучасні наукові дослідження
  • вивчення особливостей мінерального живлення винограду в різних ґрунтово-кліматичних зонах;
  • теоретичне обґрунтування принципів формування в ґрунті алелопатично-активних зон, здійснення комплексної оцінки їх впливу на ампелоценоз;
  • вивчення особливостей впливу важких металів на агробіологічні і фізіологічні показники виноградної рослини.
Пропозиції виробництву

Висококваліфіковані фахівці лабораторії агрохімії відділу виноградарства готові з використанням сучасного обладнання і новітніх методів аналізу:

  • проводити комплексне ґрунтове і агрохімічне обстеження площ для проектування посадки молодих виноградників, з подальшим розрахунком норм внесених добрив для поліпшення ґрунтової родючості;
  • визначати основні показники родючості ґрунтів (NPK, гумус, кислотність та ін.) з наступним наданням рекомендацій щодо підвищення наявної родючості під інші (крім молодих виноградників) сільськогосподарські культури з розрахунком норм внесених добрив;
  • оцінювати ступінь забруднення ґрунту важкими металами під промисловими виноградними насадженнями.
Довідки з питань проведення ґрунтових вишукувань за телефонами або E-mail:

 

Кузьменко Артем Сергійович +38 (050) 60-02-657
Е-mail: iviv_agrohim@ukr.net
Наша фотогалерея:

Офіційно лабораторія агрохімії була організована в 1928 році на базі старої лабораторії, проте вміст поживних речовин в ґрунті під виноградниками наукові співробітники визначали вже через рік після відкриття Виноробної станції. Починаючи з 1906 року, щорічно, в зв’язку з відведенням нових земель під плантації винограду, а також під старими насадженнями, проводились аналізи на вміст основних поживних речовин, а також визначався сольовий склад ґрунту. Однак перші повноцінні агрохімічні досліди були закладені тільки в 1929 році.

З ініціативи тодішнього директора Виноробної станції професора Георгія Андрійовича Боровікова було організовано кілька дослідних ділянок при станції та у найближчих радгоспах системи Укрсадвінтресту по вивченню добрив під виноградниками. У 1931 році Виноробну станцію було перетворено у Науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства. З’явилась можливість розширити наукові дослідження по виноградарству, зокрема і по агрохімії. У цьому ж році почав працювати в інституті Василій Дем’янович Корнійчук, який проробив тут більш сорока років. Усі досягнення по розробці системи добрива безштамбових виноградників півдня України пов’язані з ім’ям цього талановитого вченого. Корнійчук В.Д. став першим завідувачем лабораторії агрохімії; працюючи в інституті, захистив докторську дисертацію; керував та очолював всі наукові досліди, пов’язані з агрохімією, ґрунтознавством та ґрунтовою мікробіологією.

У період з 1931 по 1934 роки працювала експедиція по обстеженню Нижньодніпровських пісків для посадки виноградників. Разом з тим активно проводилось вивчення способів передпосадкового обробітку ґрунту у різних ґрунтово-кліматичних умовах.

Як тільки закінчилися ці роботи, з 1934 року лабораторія переходить до закладки нових дослідів з вивчення дії мінеральних та органічних добрив на ріст і урожай виноградної лози. У 1935 році був закладений перший дослід щодо впливу мікроелементів на врожай і якість у вегетаційних сосудах.

У 1936 році у штаті лабораторії перебувало три наукових співробітники й один лаборант (Воскобійников І.М., Комарова Олена Степанівна, Корнійчук В.Д.). У цьому ж році почала працювати в лабораторії агрохімії Плакіда Євгенія Кіндратівна.

У 1939-1940 роках співробітниками лабораторії агрохімії були вивчені строки проведення і норми внесення кореневого підживлення винограду (NРК та NР), а також вплив різних солей калію на ріст виноградної лози.

У 1940 році співробітники лабораторії взяли участь в обстеженні ґрунтів для посадки винограду на Донбасі, де були виділені нові ділянки під цю культуру.

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років надовго перервала досліди з агрохімії. Хоча будівля інституту суттєво не постраждала під час воєнних дій, проведення дослідів (відразу після повернення з евакуації) було утруднено. Не останню роль у цьому відіграла також дуже сильна засуха у 1946 році.

В післявоєнні роки у лабораторії почала працювати Наталія Олексіївна Лагутинська, хімік за освітою, яка проробила тут до 1974 року.

З 1949 по 1956 роки лабораторією було розроблено систему удобрення виноградників півдня України та методи поліпшення структури ґрунту виноградників (Ізбаш А.Г., Немировська Єва Ісаківна).

У 1953-1955 роки були розроблені способи поліпшення структури ґрунтів виноградників південних областей України шляхом внесення гною, гіпсу та суперфосфату й за допомогою посіву багаторічних злаково-бобових травосумішей. Також вивчався вплив вапнування та дії добрив на врожайність виноградників Закарпатської області. Виконавцями цієї частини роботи були наукові співробітники Закарпатського опорного пункту Рибкіна Е.А. та Зикова Л.М.

В 1958-1960 роки тривала робота з теми «Вивчення ролі окремих елементів живлення й мікроелементів у підвищенні врожаїв винограду й поліпшенні його якості» (Лагутинська Н.О., Січкар Євгенія Петрівна).

З 1961 року були розпочаті систематичні мікробіологічні дослідження ґрунту та почалась розробка агротехнічних прийомів підвищення життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів під виноградниками. Цими питаннями з 1961 по 1980 роки займалася к.б.н. Попова Катерина Георгіївна.

На початку шістдесятих років у лабораторії працювало багато молодих фахівців і аспірантів (Мазалов Алі Абдулович, Самсонов Анатолій Михайлович). З 1963 по 1970 роки проводилися дослідження на тему «Уточнення способів передпосадкової підготовки ґрунту під виноградники на схилах і на ділянках з малопродуктивними землями» (Цибульській Валерій Федорович, Сікірницький Анатолій Олександрович, Петешов В.В., Маслеников Г.П.).

З 1971 року в наукову тематику інституту було включено для дослідження новий розділ «Вивчити нові види добрив для винограду й виділити кращі з них для чорноземів і піщаних ґрунтів УРСР». В цьому ж році мікробіологами були розпочаті дослідження з вивчення поширення фосфатрозкладаючих мікроорганізмів у ґрунті міжрядь виноградників (1971-1975 рр.). Одночасно продовжилось випробування бактеріальних препаратів на щепленій виноградній шкілці.

Завідування лабораторією з 1974 по 1980 роки здійснював к.с.-г.н. Петро Якович Бліжин. Під його керівництвом було виконане серйозне дослідження «Види й форми калійних добрив для виноградників на суглинних чорноземах».

У квітні 1980 року на посаду завідувача лабораторією агрохімії і ґрунтознавства був призначений к.с.-г.н. Іван Григорович Шашков. Він очолював лабораторію до 1993 року.

Під його керівництвом проведена велика практична робота по розробці системи добрив на виноградниках та узагальненню дослідів в Україні за 40 років для розробки нормативів застосування мінеральних добрив для виноградників різних зон вирощування, а також узагальненню кількісних показників рівня родючості різних типів ґрунтів виноградників, які необхідні для проектування нових виноградних насаджень (Шашков Іван Григорович, Самсонов Анатолій Михайлович, Шардаков Борис Костянтинович, Волошина Юлія Сергіївна). За часи його завідування сформувався великий колектив лабораторії агрохімії та окремо лабораторії масових аналізів. Групу масових аналізів у різний час очолювали Шардакова Фаїна Мерзянівна і к.х.н. Іванова Раїса Борисівна. За 13 років завідування Шашков І.Г. зміг так організувати колектив лабораторії, що цей період можна вважати одним із самих плідних у її історії. У ці роки їм було опубліковано 67 наукових праць у спеціальних журналах, окремі розділи в довіднику по виноградарству, у методичних посібниках і в книзі «Промислове виноградарство».

З 1993 по 2005 роки завідувачем лабораторії агрохімії було обрано к.с.-г.н. Анатолія Михайловича Самсонова. Під його керівництвом були виконані роботи зі створення поживного субстрату на основі цеоліту для вирощування посадкового й клонового матеріалу винограду (Самсонов А.М., Іванова Р.Б., Бакланова Людмила Василівна). За матеріалами досліджень було отримано три авторських свідоцтва та два патенти України. В ці роки були продовжені роботи з мінімізації ґрунтообробітку на виноградниках для передпосадкової підготовки ґрунту й було запропоновано застосовувати глибоке розпушування (до 65 см) за допомогою скоби ПРВМ-15000 тільки по лінії посадки винограднику (Самсонов А.М., Шардаков Б.К., Власов Олександр Васильович, Арнаутова Людмила Федорівна, Драгоненко Наталія Іванівна). Після розробки механізаторами інституту виноградникового розпушувача РВ-3 ця розробка широко використовується виноградарями України.

З 2001 року лабораторія агрохімії була вперше атестована на проведення аналітичних вимірювань складу та якості ґрунту, зрошувальної води, якості садивного матеріалу, для цього вона має необхідне атестоване обладнання.

Починаючи з 2005 року лабораторія агрохімії увійшла до складу новоутвореного відділу екології винограду. З початку 2006 року у лабораторії агрохімії відділу екології винограду розпочали працювати к.с-г.н. Кузьменко Артем Сергійович, к.с-г.н. Власова Олена Юріївна, інженер Газібар Варвара Дмитрівна, лаборант Скрипник Людмила В’ячеславівна. З 2007 року до лабораторії із відділу розмноження винограду прийшла працювати Златова (Кузьменко) Євгенія Іллівна, яка надалі успішно захистила у 2011 році кандидатську дисертацію з вивчення комплексної дії важких металів на виноградну рослину.

З 2013 року, в зв’язку з різким зменшенням числа наукових співробітників у відділі виноградарства та для його посилення, лабораторія агрохімії увійшла у вигляді окремого підрозділу до складу відділу виноградарства. У цей самий час до лабораторії було зараховано інженера-метролога Дем’яненка Василя Матвійовича, який пропрацювавши у інституті загалом більше 50 років, на початку 2018 року остаточно пішов на заслужений відпочинок.

За весь час існування лабораторії агрохімії було підготовлено і захищено вісім кандидатських дисертаційних робіт (Лагутинська Наталія Олексіївна, Шашков Іван Григорович, Самсонов Анатолій Михайлович, Лях Василь Макарович, Шардаков Борис Костянтинович, Чісніков Віталій Степанович, Сікірницький Анатолій Олександрович, Кузьменко Євгенія Іллівна) і одна докторська дисертаційна робота (Корнійчук Василь Дем’янович).

Результати багаторічних досліджень по удобренню виноградників у різних районах нашої країни узагальнені в 2-х монографіях та книзі Корнійчука В.Д. і Плакіди Є.К. (Удобрение виноградников. – Москва: Колос, 1975), у методичних посібниках та понад 200 друкованих роботах у збірниках та журналах.